«ТИМЧАСОВА УТОПІЯ» ЧЕРКАСЬКИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ Дистанційна освіта стала відкриттям для Черкащини ще понад десять років тому. Та значного поширення, на жаль, не набула. Попри те, що ми часто нарікаємо на чинну систему освіти, впроваджувати та адаптуватися до нової у то й же час ще не маємо можливості. Згідно із соціологічними даними, близько 30% навчальних закладів України заявили, що вже мають або планують організувати навчання в режимі дистанційної освіти. Та, зазвичай, під ДО вони найчастіше мають на увазі заочну форму навчання. А заклади середньої освіти, які хоча б частково працюють за онлайновою системою, взагалі можна перелічити на пальцях.
Щоб не відставати від європейських стандартів освіти, ще у 2000 році затвердили «Концепцію розвитку дистанційної освіти в Україні». Два етапи реалізації ДО, передбачені цією концепцією ( 2001 та 2002-2003 рр.), минули, а результатів – як кіт наплакав. Сьогодні в Черкасах функціонує 3 навчальні заклади середньої освіти, які практикують методи дистанційного навчання, та кілька вишів. Тому результати 13 років такого впровадження цієї форми навчання залишають бажати кращого. Та й система, принципи та особливості дистанційної освіти у наших реаліях мають значні відмінності від західних.
Шкільні оазиси ДО
Початкові етапи впровадження методів ДО на Черкащині намагалися реалізувати ще 12 років тому. Першим експериментатором на теренах нашої області стала 13-та черкаська школа. Систему дистанційного навчання практикує також Перша міська гімназія та, з цього навчального року, сімнадцята школа.
Спочатку основним елементом ДО був спеціальний сайт школи № 13. На цьому інтернет-ресурсі вчителі з учнями обмінювалися інформацією, яка стосувалася навчального процесу. З того часу система зазнавала значних змін: її апробовували та вдосконалювали.
«Повноцінно система запрацювала у 2011 році, коли ми купили програму «Adobe Connekt». Ця платформа, власне, і допомагає спілкуватися учителям та учням за програмою дистанційного навчання. Нині на території школи є 100 комп’ютерів та близько 800 користувачів за її межами. Цього вистачає, щоб учні мали можливість отримувати консультації в режимі он-лайн», – говорить Валерій Володимирович Добровольський, директор 13-ої школи.
У цьому закладі практикують змішану форму навчання – класно-дистанційну. Завдяки такій системі учні водночас спілкуються зі своїми однолітками, що сприяє соціалізації, опануванню навиків роботи в групі, та отримують консультації за системою ДО, що є додатковою можливістю отримати відповіді на запитання, які виникли у дитини після уроку. Спеціальна платформа допомагає учневі, який пропустив заняття, в індивідуальному порядку отримати завдання та надіслати відповідь учителеві, таким чином не відстаючи від навчальної програми.
Безумовно, робота у такому режимі допомагає учням самовдосконалюватися та сприяє самовихованню. Однак, попри переваги, за словами директора, ця система на початковому етапі функціонування потребувала вдосконалення. «Траплялися випадки, коли вчитель надсилав учням тестові завдання, а після перевірки розумів, що частина класу вирішувала їх традиційним способом – списавши. Тому такі роботи було важко оцінювати: адже як поставити 11-12 балів за роботу учня, який навчається на 7-8» – розповідає директор. Із часом неефективні групові форми роботи у плані оцінювання витіснили індивідуальні. Це дещо ускладнило життя вчителям, які замість одного завдання тепер змушені розробляти близько тридцяти різних (залежно від кількості учнів у класі), адже спеціальних навчальних посібників чи довідників для вчителів за дистанційною системою сьогодні немає, а традиційні підручники з одним варіантом домашнього завдання не допоможуть.
Ефективність дистанційного навчання залежить і від віку та розвитку дитини. За цією системою навчати починають із 5 класу. «Це переломний період у житті учня, адже він із молодшої школи потрапляє до старшої, більш широко пізнає світ, має більше можливостей та, водночас, обов’язків. Програма старшої школи дещо відрізняється, а тому новачку-старшокласнику потрібно адаптуватися до такого темпу та ритму життя. До того ж, у цьому віці діти стають самостійнішими, що є однією з головних рис, необхідних для ефективного навчання за системою ДО», – зазначає Ірина Миколаївна Марченко, шкільний психолог.
Зважаючи на особливості цієї системи, потрібно пам’ятати, що ДО вимагає швидкого реагування вчителів на запитання учнів. Психологи встановили, що якщо дитині відразу не пояснити те, що викликало труднощі, то вона може втратити інтерес і не засвоїти навчальний матеріал як слід. Тому займатися з дітьми мають тьютори – спеціальні дистанційні викладачі. На жаль, у сучасних реаліях класний вчитель поєднує ролі класного та дистанційного викладача, пристосовуючись до цієї специфічної системи.
Характерним для ДО в 13-й школі стали он-лайн консультації з тих предметів, які зазвичай викликають труднощі (інформатика, математика, хімія, фізика тощо). Спілкування за допомогою інформаційних технологій відбувається у визначені дні та години. Нині вчителі акцентують увагу на групових консультаціях. Для учнів стало звичною справою під час підготовки до уроку звертатися до вчителя групками, а не індивідуально. У таких заняттях Ірина Миколаївна вбачає також позитивні моменти, адже це свідчить про комунікабельність дитини та її прагнення стати частинкою шкільного колективу, допомагає пристосуватися до старшої школи.
Дистанційне навчання особливої популярності набуває й у інших містах під час карантинів. Такий спосіб навчання допомагає зекономити час та не гальмувати процес навчання. Система ДО вже функціонує у Києві, Львові, Броварах, Вінниці та деяких інших містах. Однак для масового запровадження ДО у школах України нам бракує технологічної бази. Якщо у містах комп’ютери та доступ до всесвітньої павутини має майже кожна родина, то у селах, через брак технологій та обмежений доступ до Інтернету, про ДО ще довго й не почують.
Онлайн-освіта у черкаських вишах: реальність чи далеке майбутнє?
Якщо для школи дистанційна освіта поки що залишається лише не до кінця здійсненою мрією, то у ВНЗ вона є необхідною, а її впровадження та практичне застосування – реальнішим. Чому!? Та все просто. Учні, це ще не повністю сформовані особистості, для яких самоосвіта та індивідуальне навчання є складними елементами, тоді коли студент – це, зазвичай, доросла свідома особа, яка вже пристосована до самостійного опрацювання інформації.
Певні елементи дистанційної освіти можна спостерігати чи не в кожній групі. «Ще з другого курсу у нас є своя електронна скринька, на яку викладачі нам надсилають матеріали для самостійного опрацювання, вказівки щодо семінарських та їх плани тощо. Таким чином, ми маємо певну допомогу та підтримку у підготовці, а головне людину, яка скоординовує нашу роботу», – говорить Дарина, студентка ЧНУ. Якщо минулі покоління не уявляли свого життя без рукописних конспектів та донічних посиденьок у бібліотеці, то сьогоднішнє – може не виходячи з кімнати отримати ту інформацію, яка йому необхідна. Це, мабуть, власне і є зародком ДО.
Сьогодні зв’язок за допомогою електронки, створення сторінок чи груп у соціальних мережах практикують чи не в кожному ВНЗ. Так, студенти НУ «ОЮА» мають свою групу «Вконтакті». Там кожен може ознайомитися з останніми змінами в розкладі, скачати лекцію чи звернутись за допомогою до «ближнього». Адже, мабуть, кожен у студентському житті ставав «жертвою випадку», коли семінарське заняття з’являлось у розкладі тоді, коли студенти були далеко поза стінами університету. І як тоді бути готовим до практичного, коли ти лише наступного ранку побачив його у розкладі!?
Якщо для школярів ефективнішим буде поєднання класно-дистанційних методів навчання, то студенти пристосовані й до чистої форми ДО, поруч із заочною та вечірньою. Це дає змогу навчатися у вільний від роботи час, отримуючи консультації та поради викладачів. Чим ще може бути ефективною така система? Це можливість отримати другу вищу освіту, зекономити кошти, мати диплом закордонного вишу, працюючи у своїй черкаській квартирі за сотні-тисячі кілометрів від місця навчання.
Та реальний стан практикування ДО у вишах Черкащини дещо інший. У Навчально-науковому інституті заочного та дистанційного навчання Національної академії внутрішніх справ (Черкаське відділення) практикують заочну форму навчання, з елементами онлайнової. «Дистанційну освіту як таку ми ще не запровадили. Наше відділення практикує заочну форму навчання з використанням елементів ДО. Наприклад, київські викладачі надсилають студентам лекції, завдання практичних та певні рекомендації. Нам вистачає цього, зважаючи на те, що наше – це лише одне із 12 відділень Академії», – говорить Юрій Володимирович Журубура, директор Черкаського філіалу.
Однак є й позитивні приклади. Так, ще з 2004 року у Східноєвропейському університеті економіки і менеджменту функціонує система дистанційного навчання «Прометей». «Ми практикуємо роботу ДО у двох напрямках. По-перше, для студентів, які навчаються на індивідуальній та заочні формі. Вони мають можливість отримувати лекційні матеріали та завдання, здавати в режимі он-лайн поточні модулі та роботи, однак підсумкові заняття та власне сесію всі здають очно. По-друге, ця система діє для людей, які здобувають другу вищу освіту», – говорить Віталій Володимирович Коваль, проректор з дистанційного навчання та організаційних питань СУЕМ. Він вважає цю форму прогресивною та необхідною. Адже, на його думку, ця система виправдала себе за кордоном і є незамінною для тих людей, які з певних причин не можуть бути «прив’язаними» до бази навчання.
Ця система діє ще й у Черкаському державному технологічному університеті, Інституті банківської справи. Однак, не скрізь вона «прижилися» та змогла функціонувати на рівні з іншими формами навчання. Причини проблем впровадження ДО частково ті ж, що і в середній школі: брак кадрів, новітніх платформ, які координуватимуть систему навчання, проблеми оцінювання та розробки методичних та практичних матеріалів. Все це потребує коштів та часу.
Нещодавно про проблему впровадження ДО на Черкащині «згадала» і Валентина Жуковська, почесний президент ПАТ «Азот». На «Фейсбуці» вона зазначила, що найближчим часом структура освітнього процесу може змінитися, а тому впровадження онлайнової освіти стане його важливим етапом. «Мені дуже хочеться знайти однодумців у справі поширення принципів інтернет- та дистанційної освіти у регіоні. Зараз ми розробляємо план розвитку інформаційних технологій у навчанні, – написала Валентина Михайлівна і наголосила: – Головна наша мета – надання додаткових конкурентних переваг для наших громадян під час освіти та працевлаштування».
Справді, такі переваги нам не завадили б. Сучасне, так зване інформаційне суспільство, потребує впровадження системи дистанційного навчання. Адже коли сьогодні всі звикли працювати в прискореному темпі, коли час – це гроші, то й навчання потрібно втискувати у кожну вільну хвилинку, так щоб не відволікатись від роботи. Та якщо просиджуючи 11 років за партою, ми дорослішаємо та виховуємось, то наступні 5 у виші хочеться провести з користю. Натомість нам доводиться не відволікаючись навчатися, щоб, отримавши диплом спеціаліста, стукати у двері, які не відчиняються перед молодими та недосвідченими працівниками. То можливо дистанційна освіта допомогла б нам відкривати ті двері до того, як їх замурують перед нашим носом!?
