Главная | Регистрация | Вход Приветствую Вас Гість | RSS
Меню сайту
Форма входу
Категорії розділу
Мої статті [184]
Пошук
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Каталог статей


Головна » Статті » Мої статті

РЕЙТИНГ ДОВІРИ УКРАЇНЦІВ
РЕЙТИНГ ДОВІРИ УКРАЇНЦІВ
Лише ЗМІ та церква заслужили на довіру українців за результатами соціологічного опитування Центру Разумкова. Інші ж соціальні та політичні інститути натомість лише збільшують свій від’ємний індекс у рейтингу. Напевно, українці таки навчилися критично ставитися до обіцянок та дій потенційних об’єктів своєї довіри, за принципом латинської приказки «Acta Non Verba» – «Діла – не слова».


2012 та початок 2013 року стали насиченими у політичному та й соціальному плані. Українці пережили ще одну агітаційно-пропагандистську кампанію, вибори до ВРУ, Євро-2012 та ще масу подій, які, однозначно, вплинули на наше ставлення до соціальних інститутів та органів влади. Що ж такого знають українці про ЗМІ, церкву, політику та банки?

Довіра українців до віри
У рейтингу довіри українців першу сходинку посіла церква. 63,8 % громадян вважають її беззаперечно надійним інститутом суспільного життя, згідно із результатами соціологічного опитування Центру Разумкова, оприлюдненого під час презентації аналітичного дослідження «Україна-2013: між виборами і перед вибором». До того ж, з’ясувалося, що не довіряє церкві – 26,2%, а 10% – ще не визначилися.
Із чим це пов’язано? Зрозуміло, що людям потрібно вірити у когось. Оскільки із політиками та владними органами в українців чомусь поки що не складається, то, відповідно, деякі надії вони покладають на церкву. Принаймні, вона нам нічого не обіцяє. «Статус церкви нерозривно пов'язаний з поняттям релігії взагалі, і це додає цьому інституту важливості. До того ж, церква у нас в країні не одна, так що відповідь на це питання набуває абстрактного характеру», – розповів Михайло Міщенко, заступник директора соціологічної служби Центру Разумкова.
Рівень довіри до церкви та показник чисельності віруючих серед українців є нерозривно пов’язаними. Так, майже 90% населення західного регіону вважають себе віруючими. Така тенденція на цих землях склалася історично. Адже лише західноукраїнці щонеділі традиційно ходять до церкви, обов’язково хрестяться, коли проходять/проїжджають повз святиню і вважають це своїм обов’язком. Відповідно, такий відсоток людей, які вважають себе вірянами, уже засвідчує високий рівень довіри. На Сході та Півдні менше половини населення є віруючими, а в Центрі – 57,3%. Загалом, майже 60% українців вважають себе набожними людьми. Як бачимо, цей показник близький до рівня довіри населення до церкви. До того ж, індекс довіри до неї у 2012 році, порівняно з минулим, зріс на +0,02, за даними національного дослідження «Омнібус» компанії TNS. Насправді ж, це не дивно, що церква лідирує, адже навряд віра в політиків чи фінансову стабільність зможе перетнути заданий церквою рівень довіри.

Віряни українських ЗМІ
На другому місці у рейтингу довіри опинилися українські ЗМІ (майже 62% громадян). Для багатьох українців мас-медіа вже давно стали основним джерелом інформації. Про авторитетність четвертої влади свідчить ще й те, що з кожним роком індекс довіри до неї збільшується. Так, станом на вересень 2012, він збільшився на +0,1 порівняно з 2011 роком. Приємно також те, що українські ЗМІ є для населення пріоритетними поруч із російськими (45,7 wacko та західними (43,1%).
Чому ж українці вірять журналістам? Тут варто говорити про кілька факторів. Одним із них, за словами Михайла Дмитровича, є те, що нині ЗМІ можуть відверто говорити про найрізноманітніші речі, оскільки після 2004 року вони стали відносно вільними. Наступний, за його словами, пов'язаний із тим, що мас-медіа традиційно сприймаються нашими співгромадянами як інститут, що сприяє демократизації суспільства.
Окрім цього, потрібно говорити і про таке явище, як виникнення, порівняно незалежних, медійних інтернет-проектів, які сприяють швидкому обміну інформації. Така альтернатива вітається українцями, які хочуть бути у курсі подій. До того ж, інтернет-ЗМІ «дешевші», а тому мають більший потенціал для неупередженого та незаангажованого висвітлення. Власне, останнє і впливає на рівень довіри аудиторії до них.
Не потрібно забувати й про телебачення. Адже сьогодні на провідних українських телеканалах, поруч із розважальними програмами, з’явилося чимало суспільно-політичних проектів. Це як програми викривального характеру у жанрі журналістського розслідування чи експеременту («Гроші», «Українські сенсації», «Агенти впливу», «Знак якості» тощо), так і політичні, відносно незалежні, ток-шоу та телеперадачі («РесПубліка з Анною Безулик», «Шустер Live», «Свобода слова» тощо). Певна гострота, дискусійність та демократичність їхнього стилю власне і стимулюють глядача довіряти такій інформації. До того ж, аудиторія телебачення набагато більша, ніж у преси чи радіо. Українці дивляться телевізор у середньому 71 годину на місяць (згідно з дослідженням компанії Mail.Ru Group).

Антиподи української довіри
На відміну від журналістів та священнослужителів, не змогли завоювати авторитет серед українців у 2012 та на початку 2013 політики та комерційні банки. Лише 17,2% відповіли схвально на питання про комерційні банки та 20,5 – про політичні сили. Не довіряють, в обох випадках, близько 70% населення. Трішки нижчий рівень недовіри у Віктора Януковича – 56,4%, ВРУ – 55, нинішній уряд втратив авторитет серед 52,3%, суд – серед 60. На противагу цим інститутам, органи місцевої влади розчарували лише 32% громадян.
Для того, щоб зрозуміти чому так сталося, принаймні з політичними силами, глибоко копати не доведеться. Українці вже вкотре розчарувалися у нинішній владі, яка не поспішає виконувати свої обіцянки та реалізовувати утопічні передвиборчі програми. Ця тенденція стосується не тільки окремих політиків, а й нинішньої влади в цілому. Так, порівняно із 2010 роком, відсоток тих, хто вважає її гіршою за колишню зріс майже втричі.
Така ситуація стає закономірною, якщо проаналізувати виконання/невиконання обіцянок окремими персонами чи інстанціями. Не може похизуватися високим відсотком реалізованих обіцянок парламент, до четвертини не дотягує КМУ і лише на третину справляється Віктор Федорович (за даними система народного контролю «Слово і Діло»).

Що стосується судової системи, то її українці зараховують до п’ятірки найкорумпованіших. Лише трішки більше половини вважають рішення суду справедливими та неупередженими. До того ж, на рівень довіри впливають не лише приватні справи. Українці настільки начувані про справи Луценка/Тимошенко, Гонгадзе, Павличенків, що у справедливість та неупередженість слуг Феміди тяжко віриться.
Чому втратили довіру серед українців комерційні банки? Це пов’язано з тим, що значна частина населення відчула вплив економічної кризи. Чимало співгромадян зіштовхнулися з проблемою, коли їм стало важче виплачувати кредит, частині не віддають депозитні кошти, дехто ж через відсутність роботи чи низьку зарплату, навпаки, не може взяти кредит. Тобто це свідчить про нестабільну економічну ситуацію, а тому рахунок йде на копійки. І наврядчи українці захочуть так ризикувати своїми «чесно заробленими».
Сперечатися із тим, що політична та економічна ситуація у країні далека від норми демократичних розвинених країн не беруться навіть українці. Лише 0,2-0,3% вважають такий стан нормальним, песимістично налаштовані 12-17 %. Вони впевнені, що ситуація ніколи не зміниться. Нестабільність тих, хто власне є нашим гарантом стабільності, і впливає на втрату довіри та опозиційність настроїв серед населення. Не відомо, як завтра українці відреагують на чергові «антипокращення», цяцянки-обіцянки та маріонеткові рішення. Зате, ЗМІ та релігія на цій ниві лише зміцнюватимуть свої позиції у рейтингу довіри.
Матеріал підготувала Світлана Спасібіна
Категорія: Мої статті | Додав: rostik (29.03.2013)
Переглядів: 325 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: