ОБЕРЕЖНО, – ХАСИДИ ПРИЛЕТІЛИ!
(немов саранча пустельна)
"Нова радість стала, яка не бувала...”
із колядки
Найбільша,
чи наймасовіша в Україні регіональна радіо-ефем,
що цілодобово вдовбує в мізки затурканого негараздами
українця ідеологію донецьких, з захопленням повідомила
радісну звістку: "До Одеси
почали прибувати перші групи хасидів, котрих має набратися
25000 паломників, котрі уже суходолом прямуватимуть до
Умані...” Для регіоналів, можливо, це
дійсно велика радість – як-не-як прибувають однодумці, "колеги”,
котрі сьогодні дедалі ширше охоплюють владні
важелі в державі, яка покищо називається Україною. Радість
для повій, що прибудуть до Умані на заробітки та, очевидно,
для місцевих в Україні жидівських громад. Щоправда,
ліберальні жидівські громади, котрі шанують
український народ і не сповідують расистської
(нацистської) ідеології хасидів, таких як
нормальний громадянин України, Едуард Ходос, не радіють, від
того, що хасиди провокують до себе та інших, нормальних громадян,
жидівського походження, неприязнь українців.
І уже
зовсім не радість, а біда для тих українських родин
містечка Умані у котрих є неповнолітні
дівчата. Бо, як свого часу писала журналістка з Умані,
Софія Кримовська, "Приїзд
хасидів до Умані – це кара господня! – смітять
безбожно, ходять великими групами і чіпляють до дівчат з
сексуальними домаганнями, шельмують все українське. А у випадку
конфлікту між хасидами та уманчанами, міліція
завжди стає на бік нахабних хасидів...” Невелика радість і для влади міста, бо цих два
тижні святкування "кучок” стають для міста "Голанськими
висотами”, де в ролі палестинців
опиняються українці, котрі не сміють навіть "камінчика” кинути в бік
жидівських нацистів, а гори жидівського сміття, котре
хочеш-не-хочеш, а прибирати доводиться!
І здавалося
б, – скільки тих проблем, – розкопайте могилу свого цадика
Наймана, що загинув від рук Кривоноса підчас визвольної
війни за часів Хмельниччини, вкладіть його, хоч у хрустальну
труну, і везіть до Ізраїлю! Та ба! – "Не треба було козаченькам Богдана Хмельницького та Кривоноса вирубати
шаблями 15000 євреїв Умані!”. Так
писав в газету "Клич” якийсь жид з Харкова, під
псевдонімом "Ковбаса”, у відповідь на
публікацію в газеті статті "За геноцид треба
відповідати” Харківського професора Анатолія
Кіндратенка, голови "Просвіти”. Виявляється
– жиди мстили українцям голодоморами в 30-і роки минулого
століття за те, що Максим Кривоніс скарав панських посіпак,
лихварів та кошмарів. І задумайся читачу над тою цифрою
– в маленькому на той час містечку проживало аж 15000
глитаїв, прислужників панської Польщі! І яка
солідарність між нашими поневолювачами, москалями, мазурами
та їхніми лакеяки, жидами , була в ті часи, – у
селі Кодня, що на Житомирщині, четвертовано, колесовано і
посаджено на палі понад дві тисячі гайдамаків Гонти.
Житомирщина була під Москвою, але панували тут, як і на інших
теренах, переважно, польскі поміщики, що мали українців
за бидло, а керували панськими маєтками жиди. За що, питається,
козаки і повсталі селяни мали любити своїх кровопийців?..
От і нагадують
нам, нащадкам козаків, нащадки хозар-работоргівців та нащадки
лихварів, орендарів, шинкарів, панських посіпак, про
свої середньовічні кривди. За часів
кримінальної влади голодранців і космополітичних
бандитів, жиди насолодилися страшною вендетою – винищили десятки
мільйонів працьовитого мирного населення України, з
мовчазної згоди дико-ординців Московського каганату. В останнього
мета була та ж, що і в жидів заволодіти "землею
обітованною”, тобто Україною, і на додаток позбутися
свого свого канібальського минулого і присвоїти собі,
взамін нього, нашу славну історію, історію
Київської Руси.
Думаю, що попри
обережність у стосунках із хасидами, не варто не помічами
внутрішньої небезпеки, – на місцевому рівні
більшає випадків, коли містами і містечками
керують голови міської ради жидівської
національності не найліпшої репутації та
моралі. Чого тільки варті харківські Добкін
і Кернес, що плюнули в серце українству, помістивши в
туалеті портрет Т. Г. Шевченка(!); столичний "марсіанець”
Черновецький; одеський шанувальник курви, "лютої вовчицi”, Катерини 2-ї, Едуард
Гурвіц; мер Вінниці те ж юдей; в Житомирі
балотуватиметься, порушник закону України (уже більше року
агітує на «біг-мордах» та роздачею газет в
палатках) харківський спритник, "богообранець”, Мойша
Заславський... Відбувається повзуча окупація Укрїни з
одного боку жидівським капіталом, підкупом та обманом, зомбування
виборців, а з другого – все тим же старшим-молодшим "братом”,
вовком у овечій шкурі, москальським канібалом, як влучно
назвав ту орду грецький історик, Геродот.
Тому будьмо пильними, бо йдеться не стільки про
бульбу, котру нині спекулянти скуповують, щоби вивезти, вкотре, за
Хутір, а йдеться про долю української нації
і ваших нащадків, вельмишановний електорате, – поменше
продавайте голоси, бо, підсвідомо чи несвідомо, продаєте
майбутнє своїх дітей і онуків.
Голова ВГО
«ТВУН», Іван Любас
