Трахтемирів: "духовна фортеця" українського козацтва

Фото: http://kanivtour.com.ua

1535 року господар Трахтемирова, староста Черкаський і Канівський Остафій Дашкевич заповідав монастир Києво-Печерським ченцям. Через десять років документи свідчать: з усіх монахів обителі тільки один вижив після набігу татарської орди… 1578 року король Польщі Стефан Баторій розпорядився зробити Трахтемирівський монастир шпиталем для поранених і притулком для старих козаків-реєстровців. Та цим його функції не обмежувалися: монастир виконував і функцію місця для "переговорів на найвищому рівні": тут будували козацькі флотилії, звідси керували походами, тут обирали гетьманів і приймали іноземні делегації. 1594 року Низове козацьке товариство зустрічало тут посла цісаря Священної Римької імперії Рудольфа Другого – Еріха Ласоту фон Стебнау. До речі, цікава деталь: посол констатував, що запорізькі козаки – надзвичайно "різношерстні" за національністю. Фон Стебнау писав, що зустрів серед них навіть французів та іспанців… Монастир став і таємною базою гайдамаків під час антипольських повстань під проводом Кшиштофа Косинського і Северина Наливайка.

У часи, коли архімандритом монастиря був Езекіїл Курцевич (пізніше він загинув, зісланий Москвою на Соловки), до Трахтемирова любив приїздити і подовгу гостювати кошовий отаман Петро Конашевич-Сагайдачний. Між походами на турків, татар і московитів козацький ватажок відпочивав на Дніпрі й околишніх озерах, любив місцеву пасіку… Француз Гійом Левасер де Боплан так писав про цю місцину: "Трахтемирів–монастир, що стоїть серед проваль, оточених неприступними скелями. Саме в цьому місці козаки ховають найцінніше, є також пором для переправи через ріку".

Про тодішнє процвітання монастиря свідчить хоча б те, що 1621 року сюди прибув Єрусалимський патріарх Теофан, щоб посвятити Курцевича на єпископа. До кордону з волохами Єрусалимського патріарха від Трахтемирова проводила "невеличка" почесна варта з трьох тисяч козаків!

1625 року в Трахтемирові переховувався особистий ворог султана Туреччини – Александр Ахса. Вимоги султана про його видачу тодішній архимандрит Іов Борецький відкинув так, наче це була не вимога могутнього монарха, а скавчання бродячого кота…

6 грудня 1638 року увійшло чорною сторінкою до української історії. Цього дня повстанці отаманів Павлюка і Скидана поблизу сучасного села Кумейки Черкаського району зійшлися в бою з переважаючим польським військом Миколи Потоцького. Хоча капелан польського війська Шимон Окольський і писав пізніше, що ніколи до того поляки не потрапляли під сильніший гарматно-рушничний вогонь, та повстанцям довелося відступити на Чигирин. Біля чигиринської Боровиці поляки під час переговорів підступом захопили і стратили Павлюка – повстання було придушене. Відтоді монастир у Трахтемирові став місцем перебування польського державного комісара, який мав наглядати за реєстровими козаками. А козакам обмежили місце проживання Черкаським, Корсунським і Канівським староствами.

1649 року Богдан Хмельницький після битви під Жовтими Водами привіз у Трахтемирів знатних бранців-шляхтичів – Потоцького, Лящинського та Лядзицького.

1660 року біля Трахтeмирова у долині Жердева відбулася Чорна рада, на якій скинули з гетьманства Івана Виговського і обрали гетьманом Юрія Хмельницького.

1678 року турецькі яничари увірвалися до Трахтемирова: дикуни знищили місто разом з монастирем, вирізавши людей і спаливши будівлі. Запорожці знову відбудували улюблену обитель – і тут ще певний час був ченцем син гетьмана, а пізніше і сам гетьман – той самий Юрій Хмельницький…

Остаточний занепад монастиря настав 1768 року – його спалили гайдамаки. На той час монастир був вже не православним – поляки перетворили його на Василіанський, уніатський…